Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.10.2018 року у справі №01/1720
Ухвала КГС ВП від 01.03.2018 року у справі №01/1720
Ухвала КГС ВП від 12.02.2018 року у справі №01/1720
Постанова КГС ВП від 02.05.2018 року у справі №01/1720
Ухвала КГС ВП від 22.03.2018 року у справі №01/1720

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 01/1720

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - Кармоліт Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінного А.М.

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 23.07.2018

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючого), Доманської М.Л., Отрюха Б.В.

та на ухвалу Господарського суду Черкаської області

від 19.07.2017

у складі судді: Гури І.І.

за позовом Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА"

про стягнення 257 600,00 грн

в межах справи № 01/1720

за заявою боржника Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Смілянське комунальне виробниче підприємство "Комунальник" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Умвельт Україна" про стягнення безпідставно перерахованих коштів в сумі 257 600,00 грн.

2. Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2016 у справі №910/5266/16 позов задоволено повністю.

3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №910/5266/16 рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та рішенням господарського суду м. Києва від 01.06.2016 у справі №910/5266/16 скасовано, справу №910/5266/16 передано до господарського суду м. Києва на новий розгляд.

5. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2017 у справі №910/5266/16 матеріали справи №910/5266/16 передано за виключною підсудністю до господарського суду Черкаської області для розгляду в межах справи про банкрутство.

6. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 справа №910/5266/16 прийнята до розгляду в межах справи №01/1720 за заявою Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" про визнання його банкрутом.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720 у задоволенні позову СКВП "Комунальник" відмовлено повністю.

8. Не погодившись з винесеною ухвалою суду першої інстанції,

СКВП "Комунальник" подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 апеляційну скаргу СКВП "Комунальник" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 - без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 11.08.2018 ліквідатор Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінний А.М. звернувся через Київський апеляційний господарський суд до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 01/1720 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.09.2018.

12. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінного А.М. про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720 до прийняття рішення за результатами розгляду касаційної скарги. Касаційну скаргу ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінного А.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги до 24.10.2018 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 7 728,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720.

13. 23.10.2018 ліквідатор Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінний А.М. направив до Верховного Суду листа про усунення недоліків касаційної скарги, до якого долучено оригінал документу (квитанції № 0.0.1167276626.1 від 23.10.2018), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 7 728,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720.

14. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 01/1720 за касаційною скаргою ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінного А.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017; розгляд касаційної скарги призначено на 21.11.2018 об 11 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

15. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ліквідатором СКВП "Комунальник" Голінним А.М. подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та здійснити розподіл судових витрат.

16. Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.

17. Представник скаржника в судовому засіданні 21.11.2018 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. ТОВ "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиція Верховного Суду

19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

22. Мотивуючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій вказали про те, що оскільки, у період з 16.02.2015 по 11.03.2015 позивачем було оплачено надані відповідачем послуги перевезення у розмірі 257 600 грн. на підставі виставлених відповідачем рахунків №656 від 14.10.2014, №721 від 17.11.2014, № 727 від 30.11.2014, №784 від 16.12.2014, №57 від 31.01.2015, відповідно до укладеного сторонами договору надання послуг з перевезення ТПВ №25-11/13, а кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, було отримано останнім в якості оплати за надані послуги, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення.

23. Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

24. Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

25. Згідно статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

26. Всупереч вказаним нормам суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях безпідставно послалися на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки позовні вимоги були заявлені ліквідатором Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" на підставі статей 38, 41, 42, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство), а не на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

27. Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

29. Статтею 9 Закону про банкрутство встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

30. Таким чином, провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом особливостей.

31. Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

32. Закон про банкрутство, передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута відноситься обов'язок вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

33. Згідно частин 1, 2 статті 19 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

34. Відповідно до частини 5 статті 19 Закону про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

35. Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

36. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.09.2010 порушено провадження у справі № 01/1720 про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник".

37. Як вбачається з матеріалів справи 25.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМОНДІС Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА", (виконавець за договором) та СКВП "Комунальник" (замовник за договором) було укладено договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13, згідно якого виконавець зобов'язався надавати замовникові послуги по перевезенню твердих побутових відходів у м.Сміла, Черкаської області, а замовник зобов'язався оплачувати вказані послуги своєчасно та в повному обсязі.

38. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.05.2018) визнано недійсним договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" та Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник".

39. Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, у період з 16.02.2015 по 11.03.2015 саме на виконання вказаного договору позивачем було оплачено надані відповідачем послуги перевезення у розмірі 257 600 грн., на підставі виставлених відповідачем рахунків №656 від 14.10.2014, №721 від 17.11.2014, № 727 від 30.11.2014, №784 від 16.12.2014, №57 від 31.01.2015, стягнення яких є предметом спору.

40. Згідно статті 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому:

- у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату судового збору;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;

вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, - у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна;

- у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

- у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

- у четверту чергу задовольняються:

вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

- у п'яту чергу задовольняються:

вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;

- у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

- Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.

41. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" згідно договору про надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013, за своєю правовою природою є поточними грошовими вимогами, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник", охоплюються загальним поняттям "грошові вимоги до боржника", та можуть бути заявлені в ліквідаційній процедурі.

42. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

43. Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника.

44. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається про заявлення Товариством з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" у встановленому порядку грошових вимог до боржника, а тому перерахування боржником під час ліквідаційної процедури коштів на виконання договору укладеного після порушення провадження у справі про банкрутство свідчить про недотримання вимог закону щодо черговості погашення вимог кредиторів, та безпідставне перерахування боржником Товариству з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА", яке не є кредитором у справі № 01/1720, грошових коштів в сумі 257 600,00 грн., оскільки це порушує права інших кредиторів на задоволення вимог до боржника.

45. Отже, з моменту прийняття позовної заяви Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Умвельт Україна" про стягнення безпідставно перерахованих коштів в сумі 257 600,00 грн. для розгляду по суті в межах справи № 01/1720 про банкрутство позивача, спір між позивачем та відповідачем набув характеру майнового спору в процедурі банкрутства щодо стягнення коштів перерахованих з порушенням вимог закону щодо черговості задоволення вимог кредиторів та підлягав задоволенню з огляду на вказані приписи Закону про банкрутство.

46. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

47. Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають. Суди першої і апеляційної інстанції безпідставно застосували до спірних правовідносин статтю 1212 Цивільного кодексу України, а мали застосувати норми спеціального закону - Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

48. Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

49. Разом з тим, заявник не був почутий судами попередніх інстанцій щодо доводів про здійснення погашення поточних вимог, з порушенням вимог Закону про банкрутство.

50. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ).

51. Рішення суду має прийматися і цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

52. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні ухвали та постанови не були дотримані.

53. Згідно пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

54. Згідно частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

55. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

56. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

57. У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

58. З огляду на викладене, враховуючи невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до винесення помилкових рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовної заяви Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Умвельт Україна" про стягнення безпідставно перерахованих коштів в сумі 257 600,00 грн.

59. Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

60. З огляду на викладене, враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та про прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати на судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінного А.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі № 01/1720 скасувати та ухвалити нове рішення яким позов Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, код за ЄДРПОУ 35391427) на користь Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Чапаєва, 2, код за ЄДРПОУ 05431667) 257 600, 00 грн (двісті п'ятдесят сім тисяч шістсот гривень 00 копійок) та 15 842, 40 грн (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 40 копійок) судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

5. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко